Педагогу

Правила формування позитивного мікроклімату у групі

Правила формування позитивного мікроклімату у групі

 

  • дотримуватися типової моделі організації навчально-виховного процесу;
  • розвивати соціально-значущі якості
  • підтримувати високий моральний імідж;
  • втілювати у студентське середовище норми та принципи загальнолюдської культури;
  • уміти співпереживати та співчувати;
  • поєднувати вимоги до студентів з турботою про них і повагою до їх особистої гідності;
  • бути толерантним і доброзичливим
  • здійснювати індивідуально-виховний вплив на кожного студента;
  • заохочувати студента до набуття соціального досвіду;
  • мати особисту високу культуру спілкування;

Поради стосовно самого себе. Уроки психології для педагога

Не треба жити швидко, а треба - добре! Зрозуміло, що це - порада для нашого сучасного життя, що протікає дуже складно. Здається, ми незабаром на запитання: «Як справи?» будемо відповідати: «Похапцем!». І це дійсно так

ПОРАДА. Уповільнюйте темп власного життя

А тепер давайте пригадаємо, хто із представників тваринного світу живе довше за всіх. Правильно, черепаха. І давайте подумки уявимо швидкість її руху. Я не закликаю всіх вас ставати черепахами, але пропоную міцно замислитись над темпом і ритмом власного життя. І якщо він, цей темп, дуже високий, як в основної маси сучасних людей, то треба негайно почати важку, довгу, затяжну боротьбу за скидання, уповільнення цього темпу.

Наш скажений темп і стиль життя забирає наше ж здоров'я, розхитує нервову систему, укорочує наше життя, вносячи до нього сумбур, хаотичність, сум'яття, якусь судорожність і нескінченну біганину. Куди ми квапимось? Яка наша стратегічна мета цього поспішного життя? Знизьте темп, змініть ритм свого життя, пригальмуйте, зупиніться! Усе встигнути однаково неможливо. І не треба нам цього зовсім. Проаналізуйте уважно своє життя, відкиньте зайве. І почніть жити спокійніше, повільніше, не поспішаючи.

Перестаньте щодня дивитись телевізор. У вас з'явиться додатковий час, і нервова система стане набагато спокійнішою. Перестаньте все вдома брати на себе. Діліть обов'язки на всіх, вивільняючи тим самим свій час і сили. Напередодні трудового дня спитайте своїх домашніх: «Сьогодні нам усім після навчання та роботи треба:

  • пропилососити квартиру;
  • приготувати вечерю;
  • з'їздити відвідати бабусю;
  • сходити оплатити всі квитанції.

Хто що вибирає зробити? Якщо ви розподілите між собою всі інші пункти, то я обіцяю ввечері смачну вечерю». Постійно давайте своїм домашнім вибрати, що вони будуть робити для дому, для сім'ї. Нехай вибирають будь-яку справу. Але нехай у них не буде вибору робити щось або не робити нічого.

Припиніть безцільно валандатись по ринках і магазинах. Ви тим самим заощадите час, гроші та власні сили. Психологами зроблене таке спостереження, що жінки, зайшовши в магазин, методично обходять усі відділи від початку до кінця, при цьому часто купуючи те, що зовсім не планували. Чоловіки ж, навпаки, зайшовши у великий магазин, відразу шукають те, для чого туди прийшли, і більше ні на що не відволікаються. Вони купують необхідне й відразу йдуть із магазину. Милі дами! Давайте будемо ходити по магазинах, як теперішні чоловіки!

Давайте візьмемо за правило - ніякої швидкої їжі! Я не в тому розумінні, що не можна відвідувати Макдональдс. Власне кажучи, можна, особливо із сім'єю та родичами, а також із друзями. Я категорично проти швидкого поїдання продуктів, проти надшвидкісного поглинання їжі, коли ми на ходу, на бігу закидаємо в себе все що трапиться, при цьому майже не помічаючи шматка їжі. Треба взяти за правило: не жерти, простіть за брутальність, а харчуватись. Не треба швидко, а треба розумно, продумано й корисно. Не треба блискавично, а треба красиво й культурно і, якщо вийде, урочисто й елегантно. Не поспішаючи накрийте стіл, розкладіть усе акуратно по тарілках. Зберіть усіх. І не страшно, якщо у вас при цьому вже шлунок зводить від голоду та дзюрчить у животі. Зовсім не смертельно протягом короткого проміжку часу відчувати цей голод. У наш час ми його, слава Богу, дуже рідко відчуваємо. Зате після випробуваного цього, такого рідкого для нас, відчуття вся їжа здасться набагато смачнішою.

Візьміть за правило жувати повільно. Не треба швидко, треба з насолодою. У нас немає завдання набити шлунок, що, до речі, не є металевою м'ясорубкою, усе методично перемелює, про що ми часто забуваємо. Між іншим, крім естетичної насолоди від вигляду красиво сервірованого стола й фізичної насолоди смаком їжі, ви ще відчуваєте й моральне задоволення, по-перше, від того, що «їсте, як люди», а, по-друге, від загублених згодом калорій, жирових відкладень і кілограмів власної ваги. Ніколи не їжте поспіхом: на вулиці, на розі, в автобусі тощо. Тільки у спокійній обстановці, повільно, красиво та з насолодою. Немає на це часу? Тоді краще пропустити один прийом їжі, відклавши його до того моменту, коли цей час у вас з'явиться. Коли їсте, неодмінно користуйтесь ножем і виделкою. Це буде хоча би в якомусь ступені перешкоджати блискавичному поглинанню їжі. Ніколи, ні за яких умов не їжте перед телевізором. Скажіть собі, що цього робити просто не можна - і все, без усяких пояснень. Накладіть на це заборону раз і назавжди. Хочете їсти - їжте, хочете дивитись телевізор - дивіться телевізор. Не змішуйте ці два процеси, як пропонує це робити американська національна традиція. Це - ні до чого не придатна, шкідлива для здоров'я звичка.

Геть аврали й перегони з нашого життя! Вони нам не потрібні. Вони нам тільки перешкоджають. І створюємо їх тільки ми самі. Тож давайте не створювати й усувати ті, що вже утворились. Відкладіть усі справи, особливо перегляд телевізора або телефонні розмови зі знайомими, якщо до вас підійшла ваша дитина або літній родич. І не треба починати розмову з ними нетерплячим тоном: «Ну, давай швидко! Що там у тебе? А то в мене не має часу!». Не треба з дитиною спілкуватися швидко, а треба спокійно й не поспішаючи і, якщо вийде, то задушевно. Вислухайте, не перериваючи. Помовчіть, подумайте. Не кидайтесь відразу критикувати, обривати, нав'язувати свої думки, критично коментувати почуте. Не поспішайте. До вас, найімовірніше, підійшли зовсім не по це.

Після робочого дня пройдіться пішки, якщо це можливо за відстанню, від роботи до дому, у повільному, приємному для вас темпі. Не думайте ні про які виробничі проблеми; так, вони будуть завжди, але це зовсім не означає, що про них треба постійно міркувати й переживати. Просто прогуляйтесь неспішно, насолоджуючись ходьбою.

Шановні колеги, учителі й педагоги! Обміркуйте швидкість, з якою ви виконуєте свої численні обов'язки. Спитайте себе, чи комфортно ви себе почуваєте в такому швидкісному режимі? Якщо ви зрозуміли, що ні, негайно все міняйте. Уповільнюйте та пригальмовуйте своє життя. Я вперше замислилась про це, коли зненацька для себе усвідомила, що стомлююсь не стільки від самої роботи, скільки від шаленого темпу, від того швидкісного режиму, в якому її виконую. А коли я зрозуміла це, стала уповільнювати свій темп, постійно займаючись твердим самоконтролем власного швидкісного режиму життя.

Зверніть увагу, в якому темпі ви звичайно проводите свої уроки. У нашій школі, на жаль, прийнятий за еталон пропасний темп уроку, коли вчитель повинен різні форми роботи втиснути в один 40-хвилинний урок, роблячи з дітьми й те, і це, і п'яте, і десяте. Давайте замислимось, нашим дітям точно це потрібно? Їм комфортно бути присутніми на таких надшвидкісних уроках? Вони блискавично засвоюють запропонований їм навчальний матеріал? А може, краще й ефективніше встигнути за урок менше, але робити все спокійніше, повільніше, якісніше? Мені заперечать, що навчальна програма задає нам темп. Але що таке навчальна програма, навчальний план? Це - загальна схема, в яку треба вкласти всіх учителів і всіх школярів. Але людина - таке тонке створіння, що в одну для всіх схему вона не завжди укладається. А хто пише ці схеми, які ми так свято виконуємо, від яких боїмось відступити на крок? Люди. Виходить, люди й можуть їх змінити. Замислимось про це.

Шановні колеги, не кваптесь на своїх уроках! Не біжіть, як очманілі, по навчальному матеріалу, цим пропасним темпом роздмухуючи дітей і власну нервову систему. Зупиняйте себе, пригальмовуйте, заспокоюйтесь, уповільнюйтесь. Адже нам, учителям, не треба вчити дітей швидко, нам треба - добре. А учням нашим не треба вчитися швидко, їм треба - ефективно та якісно.

Дозвольте собі жити та працювати в більш повільному й, отже, менш напруженому темпі. А якщо ви відразу зробити це не можете, то починайте методично відшуковувати такі можливості у своєму житті. Завзято шукайте та знаходьте!

Просте побажання: насолоджуйтесь життям, а не біжіть по ньому галопом. Адже нам із вами несказанно пощастило - нам випало жити. І нам не треба прожити життя швидко, а треба - добре!

 

 

 

 

 

 

 

1. Учитель на заміну (2011) 

 

Позаштатний вчитель, маневруючи між класними кімнатами, намагається знайти підхід до учнів і колег. Раніше не затримуючись ні в одному місці надовго, він захищає себе від емоційної прихильності. Але на цей раз його почуття пробуджує знайомство з трьома жіночими персонажами...

 

 

 

 

 

gjuglz9ze6ib6e2xrzfy3skkfm82. Тріумф. Історія Рона Кларка (2006)

 

Педагог-ідеаліст залишає провінцію, щоб викладати в одній зі шкіл Нью-Йорка, яка має погану славу, де він використає всю свою пристрасть та інноваційні методи, щоб надихнути і запалити  серця своїх нових ученів.

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Письменники свободи (2007)

 

Молода вчителька надихає свій клас, що складається суцільно з сильних особистостей, які в будь-який момент готові пускати в хід образи і кулаки, збагнути, що таке толерантність і застосовувати ці знання за межами школи.
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Клас (Entre les murs) (2008)
Франсуа та його колеги-вчителі готуються до нового року в середній школі в неспокійному районі. Він не зарозумілий і не дуже строгий, його екстравагантна прямота часто шокує учнів. Але його педагогічна етика зазнає випробуваннь, коли учні починають ставити під сумнів його методи викладання.
 
 
 
 
 
 
 
5. Перед класом (2008)
 
З шести років Бред страждає синдромом Туретта. Його симптоми - часті моторні і вокальні тіки, які неможливо придушити. Проте, Бред кидає виклик всім бар'єрам і неприємностям, і навіть двадцять чотири відмови підряд не зупиняють його на шляху до своєї мрії - стати вчителем.
 
 
 
 
 
6. Імператорський клуб (2002)
 

Звичний світ Вільяма Хандерта, професора класичної літератури, фанатично відданого своїй справі, зруйнувався з появою в його класі нового учня на ім'я Седжвік Белл.

Первісне жорстке протиборство характерів поступово переростає в близькі стосунки вчителя і учня, які несподівано обертаються для Хандерта найсильнішим життєвим уроком, що переслідує його ще чверть століття тому.

 

 

 

 
7. Спілка мертвих поетів   (1989)
 
У фільмі йдеться про вчителя англійської мови та літератури, який надихає своїх учнів змінити бодай щось у своєму житті і пробуджує у них інтерес до поезії та літератури. Дія фільму відбувається у підготовчій школі міста Велтон у штаті Вермонт. Джон Кітінґ – новий викладач англійської мови у консервативному коледжі. Кітінґ надихає учнів відродити «Товариство мертвих поетів», а на своїх заняттях допомагає кожному юнакові знайти свій власний голос у безликому хорі, відкрити для себе прекрасний світ природи та поезії. Результат боротьби студентів за право самовираження — трагічний, а цей фільм нікого не залишає байдужим.
 
  
8. Небезпечні розуми (1995)
Залишивши елітні частини морської піхоти, Лу-Енн Джонсон обирає для себе дивну професію: залізна леді стає вчителькою англійської мови в коледжі. Але навички армійської служби відразу ж стали в нагоді їй на новому місці.
Адже клас, в який потрапила Лу-Енн, мало чим відрізнявся від поля бою, а учні виявилися дуже вже схожі на головорізів. Вчительці спеціального призначення не залишалося нічого іншого, як перейти в рішучий наступ.
 
 
 
 
 
9. Учитель року (2003)
 

Школа Фолбрук без тями від нового вчителя! Містер Ді - чарівний, прикольний, винахідливий вигадник! Але у молодого кумира вже з'явився впливовий ворог. Містер Уорнер, буквоїд і педант, має намір одержати звання Вчитель Року, але тепер його шанси різко тануть.

У розпачі містер Уорнер оголошує зухвалому новачку таємну війну, і він готовий йти до кінця! Ситуація загострюється... Але поки ніхто знає, що у містера Ді є таємниця, яка назавжди змінить життя школи і примусить суперників помиритися, надавши їм найважливіший урок життя.

 
10. Географ глобус пропив (2013)
 
Молодий біолог Віктор Служкін від безгрошів'я йде працювати вчителем географії в звичайну Пермську школу. Він бореться, а потім і дружить з учнями, конфліктує з завучем, веде десятикласників в похід - сплавлятися по річці. Ще він п'є з друзями вино, намагається ужитися з дружиною і водить в дитячий сад маленьку дочку. Він просто живе ...